стріляючий
[striljɑjut͡ʃɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Дієприкметник дійсного способу теперішнього часу від дієслова “стріляти“, що означає такий, який здійснює постріл, веде вогонь зі стрілецької зброї.
-
У складі власних назв або термінів — такий, що має здатність стріляти, призначений для стрільби або символізує цю дію (наприклад, “Стріляючий вершник” — назва картини).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. стріляючий, р. стріляючого, д. стріляючому, з. стріляючого, о. стріляючим, м. стріляючім