Значення
-
Власна назва українського козацько-селянського повстанського загону або військового підрозділу часів Хмельниччини (середина XVII століття), який діяв переважно у Лівобережній та Слобідській Україні.
-
Історична назва піхотинця, озброєного вогнепальною зброєю (рушницею), у військах деяких європейських держав та в Україні (наприклад, у війську Запорозькому).
-
Рідкісне, застаріле позначення стрільця, того, хто стріляє зі стрілецької зброї.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. стрільник, р. стрільника, д. стрільникові, з. стрільника, о. стрільником, м. стрільникові, к. стрільнику