стрілка

[strilkɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Тонкий металевий стрижень із загостреним кінцем, що використовується для вказівки напрямку, позначення чогось на шкалі або є частиною механізму годинника, компаса, приладу.

  2. Графічний знак у вигляді лінії з загостреним кінцем, що вказує напрямок або зв’язок; символ →, ←, ↑, ↓ або їхні варіації.

  3. Частина залізничної колії, пристрій для переведення рухомого складу з однієї колії на іншу; перевідний механізм.

  4. Розмовна назва вулиці або площі, що має витягнуту, видовжену форму.

  5. Біол. Стебло з квіткою або суцвіттям у деяких трав’янистих рослин (наприклад, у цибулі, часнику, тюльпана).

  6. Розм. Пристрій для введення ін’єкції, шприц.

  7. Розм. Умовне позначення часу зустрічі, побачення (“домовитися на стрілку”).

  8. Розм. Конфліктна зустріч, зіткнення між двома групами осіб для з’ясування стосунків, часто з використанням сили.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. стрілка, р. стрілки, д. стрілці, з. стрілку, о. стрілкою, м. стрілці, к. стрілко

Більше записів