Значення
-
Тонкий металевий стрижень із загостреним кінцем, що використовується для вказівки напрямку, позначення чогось на шкалі або є частиною механізму годинника, компаса, приладу.
-
Графічний знак у вигляді лінії з загостреним кінцем, що вказує напрямок або зв’язок; символ →, ←, ↑, ↓ або їхні варіації.
-
Частина залізничної колії, пристрій для переведення рухомого складу з однієї колії на іншу; перевідний механізм.
-
Розмовна назва вулиці або площі, що має витягнуту, видовжену форму.
-
Біол. Стебло з квіткою або суцвіттям у деяких трав’янистих рослин (наприклад, у цибулі, часнику, тюльпана).
-
Розм. Пристрій для введення ін’єкції, шприц.
-
Розм. Умовне позначення часу зустрічі, побачення (“домовитися на стрілку”).
-
Розм. Конфліктна зустріч, зіткнення між двома групами осіб для з’ясування стосунків, часто з використанням сили.
Правопис та відмінювання
н. стрілка, р. стрілки, д. стрілці, з. стрілку, о. стрілкою, м. стрілці, к. стрілко