стрільба

[strilʲbɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Дія за значенням дієслова стріляти; ведення вогню зі стрілецької зброї, артилерійських систем, інших видів озброєння.

  2. Процес пострілу або серії пострілів, що супроводжується характерним звуком.

  3. Навчальна, тренувальна або змагальна діяльність, пов’язана зі стрільбою по мішенях для відпрацювання навичок володіння зброєю.

  4. Переносно: швидке, інтенсивне викидання, виділення чогось (наприклад, іскор, води).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. стрільба, р. стрільби, д. стрільбі, з. стрільбу, о. стрільбою, м. стрільбі, к. стрільбо

Більше записів