Значення
-
Напрямлена потреба, бажання досягти чогось, прагнення до якоїсь мети; цілеспрямована внутрішня сила, що спонукає до дії.
-
(у філософії) Активна спрямованість суб’єкта на об’єкт, внутрішній порив, який визначає вибір цілей, засобів і результатів діяльності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. стремління, р. стремління, д. стремлінню, з. стремління, о. стремлінням, м. стремлінні, к. стремління