1. Жінка, яка обіймала посаду стражника (урядовця, що стежив за порядком у місті) в Україні в XVI–XVIII століттях, дружина стражника.
2. У переносному значенні: жінка, яка пильно наглядає за ким-небудь або чим-небудь, охоронниця, вартова.
стражничиха
Буква
Приклади вживання
Error: no such table: sentences
Частина мови: іменник (однина) |