Древослів

Словник Української Мови

стражничиха

[strɑʒnɪt͡ʃɪxɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Жінка, яка обіймала посаду стражника (урядовця, що стежив за порядком у місті) в Україні в XVI–XVIII століттях, дружина стражника.

  2. У переносному значенні: жінка, яка пильно наглядає за ким-небудь або чим-небудь, охоронниця, вартова.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. стражничиха, р. стражничихи, д. стражничисі, з. стражничиху, о. стражничихою, м. стражничисі, к. стражничихо

Більше записів