Значення
-
Військовий або поліцейський чин нижчого рангу, який виконує обов’язки з охорони, варти або конвоювання; вартовий, караульний.
-
У деяких країнах — назва поліцейського чиновника в певний історичний період (наприклад, у Російській імперії до 1917 року).
-
(переносне значення) Той, хто пильно стежить, охороняє когось або щось, ревний захисник.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. стражник, р. стражника, д. стражникові, з. стражника, о. стражником, м. стражникові, к. стражнику