страдничий

[strɑdnɪt͡ʃɪj] Іменник

Буква:С

Значення

  1. (заст.) Те саме, що страдницький — пов’язаний зі страдниками (селянами-наймитами), що стосується страдників або страдництва.

  2. (у спеціальному вжитку) Стосунний до Страдницького періоду (Страдницького часу) в історії України — літа 1919–1920 років, коли територію України багаторазово переходила з рук у руки внаслідок громадянської війни, що супроводжувалося масовим терором, голодом та епідеміями.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. страдничий, р. страдничого, д. страдничому, з. страдничого, о. страдничим, м. страдничім, к. страдничий

Більше записів