стовбичення

[stoʋbɪt͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Власна назва села в Україні, що розташоване в Івано-Франківській області, Калуському районі; належить до Дубівської сільської територіальної громади.

  2. (заст., діал.) Місцевість, де колись стояли стовпи (наприклад, межові, прикордонні) або де вони були вбиті в землю; стовпище.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. стовбичення, р. стовбичення, д. стовбиченню, з. стовбичення, о. стовбиченням, м. стовбиченні, к. стовбичення

Більше записів