1. У давньогрецькій філософії (зокрема в Арістотеля) — один із чотирьох видів кохання, що означає прихильність, ніжну любов, особливо між батьками та дітьми, а також довготривалу прив’язаність у шлюбі, засновану на взаємній повазі та спільному досвіді.
2. У сучасній психології та терапії — концептуальний термін для позначення глибокого почуття безпечної прив’язаності, емоційної близькості та довіри в стосунках, яке виникає з часом і є основою стабільних зв’язків.