1. (Про людину) Який має звичку сторчити (витріщати) очі, дивитися витріщеним, нерухомим поглядом.
2. (Переносно) Який виражає здивування, нерозуміння або тупість; дурнуватий, безглуздий.
сторчкуватий
Буква
Приклади вживання
Error: no such table: sentences
Частина мови: прикментик () |