1. Стан організму або окремих його систем після тривалої або інтенсивної роботи, що характеризується зниженням працездатності, відчуттям втоми, слабкістю; втома.
2. (переносне) Втрата інтересу, бажання щось робити через однорідність, монотонність діяльності або вражень; душевна втома.
3. (фізіологічне) Типовий функціональний стан центральної нервової системи, що виникає внаслідок тривалої або надмірної активності нервових клітин і супроводжується зниженням їх здатності до збудження.