стомлення

[stomlɛnnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

Стан організму або окремих його систем після тривалої або інтенсивної роботи, що характеризується зниженням працездатності, відчуттям втоми, слабкістю; втома.
(переносне) Втрата інтересу, бажання щось робити через однорідність, монотонність діяльності або вражень; душевна втома.
(фізіологічне) Типовий функціональний стан центральної нервової системи, що виникає внаслідок тривалої або надмірної активності нервових клітин і супроводжується зниженням їх здатності до збудження.

Граматичні форми:

н. стомлення, р. стомлення, д. стомленню, з. стомлення, о. стомленням, м. стомленні, к. стомлення