1. (в медицині та психології) що стосується психоетіології — напряму, який досліджує психологічні причини (етіологію) виникнення захворювань, розладів поведінки або психічних станів.
2. (як складова терміна) що описує зв’язок між психічними процесами, емоційними станами та їхніми першопричинами в контексті розвитку певного стану чи захворювання (наприклад, психоетіологічний аналіз, психоетіологічний фактор).