сточений
[stot͡ʃɛnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Який був підданий сточуванню, оброблений шляхом зняття поверхневого шару, зрізування країв або надання певної форми за допомогою інструменту (найчастіше точила).
-
Перен. Зношений, виснажений, втративший сили або гостроту (про людину або її почуття, здатності).
-
Про зубці, леза тощо: який став тупим, негострим внаслідок тривалого користування або тертя.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сточений, р. сточеного, д. сточеному, з. сточеного, о. сточеним, м. сточенім