Значення
-
Властивість за значенням прикметника “сточений“; стан предмета, що був сточений, зношений внаслідок тертя або тривалого використання.
-
(у лінгвістиці) Мовна ознака, що характеризує вимову звуків (здебільшого приголосних) з меншою силою та напруженістю артикуляції, ніж у їхніх парних твердих або м’яких відповідниках; акустично проявляється як менша різкість та дзвінкість.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сточеність, р. сточеності, д. сточеності, з. сточеність, о. сточеністю, м. сточеності, к. сточеносте