Значення
-
Місце, де зупиняються на відпочинок, нічліг або тривалий перебування кочівники, мандрівники, військові тощо; табір, бивак.
-
Тимчасове поселення кочових народів; селище, у якому вони живуть певний період.
-
Місце постійного перебування, проживання тварин, птахів, комах; місце їх скупчення в певний період (наприклад, під час міграції, зимівлі).
-
Застаріле або діалектне: місце, де стоять, знаходяться хати; поселення, село.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. стійбище, р. стійбища, д. стійбищу, з. стійбище, о. стійбищем, м. стійбищі, к. стійбище