Значення
-
(у хімії) властивість хімічних реакцій або речовин, що полягає в утворенні або взаємодії лише певних просторових (стереоізомерних) форм молекул, зазвичай зі збереженням конфігурації хіральних центрів.
-
(у біохімії та молекулярній біології) специфічність ферментів, рецепторів чи інших біологічно активних сполук до певного стереоізомеру субстрату, що обумовлює їхню функціональну активність та селективність.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. стереоспецифічність, р. стереоспецифічності, д. стереоспецифічності, з. стереоспецифічність, о. стереоспецифічністю, м. стереоспецифічності, к. стереоспецифічносте