1. (у хімії) властивість хімічних реакцій або речовин, що полягає в утворенні або взаємодії лише певних просторових (стереоізомерних) форм молекул, зазвичай зі збереженням конфігурації хіральних центрів.
2. (у біохімії та молекулярній біології) специфічність ферментів, рецепторів чи інших біологічно активних сполук до певного стереоізомеру субстрату, що обумовлює їхню функціональну активність та селективність.