стеля

1. Верхня внутрішня поверхня приміщення, що є його обмеженням зверху і часто піддається оздобленню.

2. (перен.) Верхня межа, максимальний рівень чогось (наприклад, цін, можливостей, швидкості).

3. (перен., розм.) Верхня частина ротової порожнини; піднебіння.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |