Древослів

Словник Української Мови

стація

[stɑt͡sijɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Місце, де транспортні засоби (поїзди, трамваї, автобуси тощо) роблять планову зупинку для посадки та висадки пасажирів, завантаження або розвантаження вантажів; станція, зупинка.

  2. Установа, пункт спеціального призначення (медичного, наукового, службового тощо), часто розташована на певній відстані або в польових умовах (наприклад, санітарна стація, метеорологічна стація).

  3. У біології та екології — конкретне місцезнаходження, ділянка певної території з характерними умовами, де мешкає або збирається для спостереження певний вид рослин, тварин або мікроорганізмів.

  4. У церковній практиці — кожна з чотирнадцяти зупинок (стоянь) із зображеннями подій Страстей Христових, що утворюють хресну дорогу; також богослужіння, що відбувається біля таких зображень.

  5. Застаріле значення: місце постійного або тимчасового перебування, розташування (наприклад, військ, чиновника).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. стація, р. стації, д. стації, з. стацію, о. стацією, м. стації, к. стаціє

Походження слова (Етимологія)

Слово «стація» (застаріле) означає «постій» або «станція». Воно було запозичене з польської мови, де «stacja» має те саме значення. Це слово пов’язане з українським «стати» (у значенні «вистачати») та його похідними, як-от «стачати», «вистачати», «достачати», «постачати». Походження сягає праслов’янського *statčiti, що походить від *statъkъ (достаток, майно). Порівняння з литовським «tekti» (вистачати) є недостатньо переконливим. Також пов’язане зі словом «статок» (достаток).
Споріднені слова:достаток, постачати, вистачати

Більше записів