1. Релігійно-аскетичний рух у Київській Русі XI–XIII століть, пов’язаний з діяльністю старців — монахів-пустельників, які жили усамітнено, практикуючи суворі подвиги та молитву, а також часто виконували роль духовних наставників.
2. Сукупність релігійних практик, спосіб життя та світогляд, характерні для старців; аскетизм, відлюдництво з метою духовного самовдосконалення.