старокатолицизм

Значення

1. Релігійний рух, що виник у Німеччині, Австрії та Швейцарії в 1870-х роках на протест проти догмату про безгрішність і непогрішимість Папи Римського, проголошеного Першим Ватиканським собором; старокатолики не визнають цього догмату та влади Папи, зберігаючи при цьому католицьку обрядовість.

2. Сукупність християнських церков (Утрехтська, Польська національно-католицька та ін.), що об’єднані в Старокатолицькому союзі Утрехта і сповідують віру, відносно близьку до католицизму, але без визнання верховенства Папи Римського та з деякими реформами в літургії та церковному устрої.

Правопис та відмінювання