Значення
-
Послідовник старокатолицтва — християнського релігійного руху, що виник у Німеччині, Австрії та Швейцарії в другій половині XIX століття на протест проти догмату про безгрішне зачаття Діви Марії та папської непогрішимості, зберігає католицьку обрядовість, але не визнає верховенства Папи Римського.
-
Представник або прихожанин однієї зі старокатолицьких церков, які об’єднані в Утрехтську унію і мають власну єрархію та автокефальне управління.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. старокатолик, р. старокатолика, д. старокатоликові, з. старокатолика, о. старокатоликом, м. старокатоликові, к. старокатолику