старофранцузький
[stɑrofrɑnt͡suzʲkɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Який стосується старофранцузької мови — романської мови, що існувала на території сучасної Франції приблизно з IX по XIV століття і була попередницею середньофранцузької, а потім сучасної французької мови.
-
Який належить до періоду французької історії, культури або літератури, що датується середньовіччям (зокрема, згаданим періодом IX–XIV ст.).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. старофранцузький, р. старофранцузького, д. старофранцузькому, з. старофранцузького, о. старофранцузьким, м. старофранцузькім