1. (історичне) У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — представник вищої знаті, великий землевласник, що займав важливі адміністративні та військові посади; старший дружинник, боярин.
2. (історичне) У Московській державі (XIV–XVII ст.) — придворний чин, вища рангова категорія служилих людей, що займали керівні посади в державному апараті, армії та на місцях.
3. (переносне, заст., книжне) Старий, досвідчений і мудрий чоловік; старець.