Значення
-
Релігійний подвижник, чернець похилого віку, що славиться святим життям, духовною мудрістю та досвідом; у православ’ї та греко-католицизмі — шанований старий монах, духовний наставник.
-
(Переносно) Дуже похила, стара людина; дід, старик (часто з відтінком поваги).
-
(У фольклорі, казках) Мудра, часто чарівна постать старого чоловіка, уособлення віку та знань.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. старець, р. старця, д. старцеві, з. старця, о. старцем, м. старцеві, к. старцю