становий

[stɑnoʋɪj] Іменник

Буква:С

Значення

  1. (істор.) У Російській імперії до 1917 року — поліцейський урядовець, начальник поліції в стані (адміністративно-поліцейському окрузі).

  2. (перен., заст.) Важлива, ключова, вирішальна особа в якійсь справі або колективі; той, від кого щось суттєво залежить.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. становий, р. станового, д. становому, з. станового, о. становим, м. становім, к. становий

Більше записів