становець

[stɑnoʋɛt͡sʲ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. (історичний термін) Посадовець, призначений для виконання певних функцій у становому управлінні, наприклад, представник від певного стану (дворянства, міщанства тощо) у дореволюційних органах влади.

  2. (власна назва, географічний термін) Назва низки населених пунктів (сільського типу) в Україні, зокрема в Івано-Франківській, Львівській та інших областях.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. становець, р. становця, д. становцеві, з. становець, о. становцем, м. становцеві, к. становцю

Більше записів