сталець

[stɑlɛt͡sʲ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. (істор.) Трон, княжий чи королівський престол як символ влади монарха.

  2. (перен., заст.) Висока, стабільна позиція, становище в суспільстві, владі.

  3. (церк., заст.) Єпископська кафедра; престол у вівтарі християнського храму.

  4. (рідк.) Міцний, масивний стілець, часто з високою спинкою.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. сталець, р. стальця, д. стальцеві, з. стальця, о. стальцем, м. стальцеві, к. стальцю

Більше записів