Значення
-
Мінеральне утворення у вигляді сосульки, стовпчика або завіси, що звисає зі стелі або стін печери й утворюється внаслідок випаровування води та відкладення розчинених у ній карбонатів (переважно кальциту).
-
У архітектурі — декоративний елемент у вигляді звисаючого конусоподібного або призматичного виступу, що імітує природний сталактит і використовується, зокрема, в орнаментиці середньовічної ісламської архітектури (мукарни).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сталактит, р. сталактита, д. сталактитові, з. сталактит, о. сталактитом, м. сталактиті, к. сталактите
Походження слова (Етимологія)
Слово «сталактит» походить із західноєвропейських мов, зокрема з німецької (Stalaktit), французької та англійської (stalactite). Ці слова, своєю чергою, походять від новолатинського терміна stalactites, утвореного на основі новогрецького слова σταλακτός (сталактос), що означає «той, що стікає по краплі; який капає, протікає». Це грецьке слово пов’язане з дієсловом σταλάσσω (сталассо) — «ллю краплями; капаю; стікаю краплями». Таким чином, сталактит — це мінеральне утворення у вигляді бурульок, що виникає на склепінні підземних порожнин, і його назва буквально описує процес утворення — повільне стікання крапель води, що містять мінеральні речовини.