спучений
[sput͡ʃɛnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
(Про ґрунт) Який має властивість збільшуватися в об’ємі при замерзанні внаслідок утворення кристалів льоду; пучинистий.
-
(Перен., розм.) Набряклий, спухлий, опухлий.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. спучений, р. спученого, д. спученому, з. спученого, о. спученим, м. спученім