спритник

1. Той, хто відрізняється спритністю, вправністю, моторністю; меткий, вправний у чомусь чоловік.

2. Людина, яка вміє спритно, хитромудро виходити з різних ситуацій; хитромудра, прониклива, кмітлива людина.

3. (у спорті) Гравець команди, який діє в атаці, зазвичай на фланзі, відрізняється швидкістю, технікою та вмінням обігравати суперника (наприклад, у футболі, хокеї).

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |