1. (у граматиці) Позначає причинний зв’язок між діями, явищами або станами; такий, що вказує на причину, спричинення чогось.
2. (про дієслівну форму або конструкцію) Така, що виражає дію, спрямовану на викликання, зумовлювання іншої дії (наприклад, спричиняльний спосіб дієслова).