Значення
-
(у математиці, зокрема в теорії груп) Такий, що може бути отриманий з іншого елемента певною операцією спряження; пов’язаний відношенням спряженості.
-
(у лінгвістиці, граматиці) Такий, що належить до дієслівної категорії способу, часу, особи, числа, роду або до відмінювання; що виражає ці граматичні значення (наприклад, про форми дієслова).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. спряжуваний, р. спряжуваного, д. спряжуваному, з. спряжуваного, о. спряжуваним, м. спряжуванім, к. спряжуваний