Значення
-
Тлумачення із “Словника української мови”* СПОВИТТ Я , я , с. 1. Дія за знач. спов и ти . Ой спи , дитя , без сповиття , Поки мати з поля прийде (Укр. нар . пісні , 2, 1965, 3). 2. Те , у що загортають немовля , – пелюшки із сповивачем . Тихо заколисує дитя .. молодиця , Загортуючи [ загортаючи ] сина в сповиття (Бажан, Італ . зустрічі , 1961, 53).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сповиття, р. сповиття, д. сповиттю, з. сповиття, о. сповиттям, м. сповитті, к. сповиття