спотиньга

[spotɪnʲɦɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Уживається в мовленні як прислівник для позначення несподіваної, різкої зупинки або переривання дії, часто з відтінком невдачі, збою або непередбаченої перешкоди.

  2. У переносному значенні — про раптове припинення процесу, явища, активності, події, що відбувається не за планом або передчасно.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. спотиньга, р. спотиньги, д. спотиньзі, з. спотиньгу, о. спотиньгою, м. спотиньзі, к. спотиньго

Більше записів