1. Який дістав спонукання, мотивацію для чогось; викликаний, зумовлений певними причинами чи обставинами.
2. (У граматиці) Про дієслово: що виражає дію, спрямовану на когось, що потребує допоміжного об’єкта (наприклад, дієслова “вчити”, “просити”).
Словник Української Мови
Буква
1. Який дістав спонукання, мотивацію для чогось; викликаний, зумовлений певними причинами чи обставинами.
2. (У граматиці) Про дієслово: що виражає дію, спрямовану на когось, що потребує допоміжного об’єкта (наприклад, дієслова “вчити”, “просити”).