сполячення

[spoljɑt͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Історичний та культурний процес поширення польської мови, польських звичаїв, національної свідомості та впливу серед інших народів, зокрема українців, білорусів та литовців, що часто супроводжувався зміною етнічної ідентичності.

  2. Добровільне або примусове запровадження польських правових норм, адміністративних порядків та соціальних інституцій на землях, що входили до складу Речі Посполитої або були під польським управлінням.

  3. У лінгвістиці — засвоєння польської мови та переход на неї як на рідну, що часто вело до втрати рідної мовної ідентичності.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. сполячення, р. сполячення, д. споляченню, з. сполячення, о. споляченням, м. споляченні, к. сполячення

Більше записів