Значення
-
Властивість, здатність до сполучення, з’єднання; сумісність.
-
У мовознавстві: здатність слова вступати в синтаксичні зв’язки з іншими словами, утворюючи словосполучення та речення; сукупність усіх можливих синтаксичних зв’язків певної мовної одиниці.
-
У математиці (теорії графів): властивість графа, при якій будь-які дві його вершини можна з’єднати ланцюгом (шляхом).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сполучність, р. сполучності, д. сполучності, з. сполучність, о. сполучністю, м. сполучності, к. сполучносте