спокутуваний
[spokutuʋɑnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Такий, що зазнав спокутування; очищений від провини, гріха через страждання, кару або покаяння.
-
У християнській традиції — такий, що стражданнями та смертю Ісуса Христа звільнений від первородного гріха та його наслідків (про людство).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. спокутуваний, р. спокутуваного, д. спокутуваному, з. спокутуваного, о. спокутуваним, м. спокутуванім