Значення
-
Той, хто спокушає, зваблює когось до вчинення чогось забороненого, неприпустимого або аморального; звабник.
-
У релігійному контексті, особливо в християнстві — одна з назв диявола, який спокушає людину до гріха.
-
Переносно: той або те, що приваблює, манить до себе чимось приємним, бажаним (часто з відтінком небезпеки або забороненості).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. спокуситель, р. спокусителя, д. спокусителеві, з. спокусителя, о. спокусителем, м. спокусителеві, к. спокусителю