споконвічність

[spokonʋit͡ʃnistʲ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Властивість за значенням прикметника “споконвічний“; стан, який триває з найдавніших, незапам’ятних часів, існуючий вічно або дуже довго.

  2. (у філософії) Категорія, що позначає безмежну тривалість у минуле, відсутність початку в існуванні чогось; вічність у ретроспективі.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. споконвічність, р. споконвічності, д. споконвічності, з. споконвічність, о. споконвічністю, м. споконвічності, к. споконвічносте

Більше записів