сподіванка

Тлумачення із “Словника української мови”* СПОД І ВАНКА , и, ж. 1. Очікування чого-небудь бажаного , радісного , приємного у поєднанні з упевненістю в можливості його здійснення . Ні з ким розмовляти невільниці молодій , і не промовлять нічого устоньки рожеві , та й без мови вичитується на дівочому личеньку усі дівочі мислоньки і думоньки , уся туга й смуток , й сподіванка ( Вовчок , І, 1955, 336); Незабаром після того вийшла воля . Все зашуміло кругом , прорвалася гребля людській сподіванці на краще життя ( Мирний , IV, 1955, 295). 2. Надія на що-небудь ; припущення , що грунтується на ймовірності , можливості чого-небудь . Марні надії , даремні сподіванки … ніхто не прибуде , ніхто й не думає про те , що тут сидять холодні , стурбовані люди й.. чекають рятунку … ( Коцюб ., І, 1955, 348); Поскріб [ видавець ] голову , вилаявся скільки разів й махнув рукою , залишивши сподіванки на які-небудь прибутки од книги ( Вас ., І, 1959, 346); За обідом , по першому обміні думками про життя , Флора Германівна висловила сподіванку , що він , певно , приїхав зовсім на роботу ( Коцюба , Нові береги , 1959, 139); // Те , на що або той , на якого можна надіятися , покладатися , що ( хто ) є відрадою , опорою для кого-небудь . І вперше він синам сказав : – Товариші , Товариші мої , мої великі діти , Моя і кров і плоть , сподіванка моя ! (Бажан, Вибр., 1940, 64). Перев е ршувати ( перев е ршити ) спод і ванки див . перев е ршувати ; Поклад а ти спод і ванки на кого- що- те саме , що Поклад а ти сподів а ння ( див . сподів а ння ); У (в) спод і ванці – сподіваючись , плекаючи надію . Хитрив , крутив злобливий лорд в сподіванці на те , що швидко кров’ю наш народ в тяжкій війні зійде (Гонч., Вибр., 1959, 311).