співучий
[spiʋut͡ʃɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Який співає, виконує вокальну музику; що має красивий, мелодійний голос.
-
Мелодійний, благозвучний, що нагадує спів (про голос, звуки, інструмент тощо).
-
Перен. Легкий, плавний, мелодійний (про вірш, мову, стиль).
-
У складі власних назв: частина географічних назв, що вказує на характер місцевості або явища (напр., Співуча гора).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. співучий, р. співучого, д. співучому, з. співучого, о. співучим, м. співучім