співучість

1. Властивість звуків мови, зокрема голосних, поєднуватися один з одним, утворюючи гармонійні сполучення; те саме, що гармонійність.

2. Музичність, мелодійність мовлення або художнього тексту, що досягається вдалим поєднанням звуків, ритму, інтонації.

3. Рідк. Те саме, що співзвучність (у 1-му значенні).