Значення
-
Властивість звуків мови, зокрема голосних, поєднуватися один з одним, утворюючи гармонійні сполучення; те саме, що гармонійність.
-
Музичність, мелодійність мовлення або художнього тексту, що досягається вдалим поєднанням звуків, ритму, інтонації.
-
Рідк. Те саме, що співзвучність (у 1-му значенні).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. співучість, р. співучості, д. співучості, з. співучість, о. співучістю, м. співучості, к. співучосте