співучень

1. Рідкісна форма множини від слова “співуча” — жіночий рід від “співучий“, що означає “той, що мелодійно співає або звучить”.

2. У лінгвістиці (фонетиці) — застарілий або діалектний термін для позначення голосного звука, вокалу, на відміну від приголосного (глухого) звука.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |