співпостановник

[spiʋpostɑnoʋnɪk] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Особа, яка разом з іншими (спільно, у колективі) здійснює постановку, організацію або заснування чогось, зокрема художнього, театрального, кінематографічного твору, заходу, установи тощо.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. співпостановник, р. співпостановника, д. співпостановникові, з. співпостановника, о. співпостановником, м. співпостановникові, к. співпостановнику

Більше записів