Значення
-
У фонетиці: приголосний звук, що утворюється внаслідок тертя повітря об перешкоду в органах мовлення, наприклад [ф], [с], [х]; фрикативний звук.
-
У лінгвістиці: літера, що позначає такий звук.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. спірант, р. спіранта, д. спірантові, з. спірант, о. спірантом, м. спіранті, к. спіранте
Походження слова (Етимологія)
Спірант — це термін з фонетики, що означає щілинний приголосний звук, який утворюється при проходженні повітря через звужену щілину в мовному апараті. Слово походить від латинського дієслова spirare, що означає «дути, віяти, дихати». Відповідне латинське дієприкметник spirans (родовий відмінок spirantis) перекладається як «той, що дме, віє, видихає». Це слово було запозичене в українську мову через західноєвропейські мови, зокрема з німецької (Spirant), англійської (spirant) або французької (spirant). Таким чином, спірант — це звук, який «видихається» або «продувається» крізь щілину.