Значення
-
(релігійний термін) Той, хто вірить у можливість спасіння душі через аскетичне життя, молитву та духовні подвиги; послідовник релігійно-аскетичного вчення «спасення».
-
(історичний термін) Представник релігійної течії (спасенства), що виникла в середовищі українського козацтва та селянства у XVII–XVIII століттях, яка поєднувала православ’я з елементами старожитніх вірувань та апокаліптичними настроями.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. спасенник, р. спасенника, д. спасенникові, з. спасенника, о. спасенником, м. спасенникові, к. спасеннику