1. (релігійний термін) Той, хто вірить у можливість спасіння душі через аскетичне життя, молитву та духовні подвиги; послідовник релігійно-аскетичного вчення «спасення».
2. (історичний термін) Представник релігійної течії (спасенства), що виникла в середовищі українського козацтва та селянства у XVII–XVIII століттях, яка поєднувала православ’я з елементами старожитніх вірувань та апокаліптичними настроями.