спадлючення

[spɑdljut͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. (лінгв.) Процес або результат утворення спадкових назв (патронімів) від імені батька або предка, що вказує на походження особи (наприклад: Іваненко — син Івана, Петренко — син Петра).

  2. (іст.) Формування прізвищ, що виникли на основі імені батька (патроніма), характерне для української та деяких інших слов’янських антропонімічних систем.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. спадлючення, р. спадлючення, д. спадлюченню, з. спадлючення, о. спадлюченням, м. спадлюченні, к. спадлючення

Більше записів