1. Музичний стиль, що поєднує елементи джазу з ритм-енд-блюзом і госпелом, характеризується емоційною, співучею манерою виконання, акцентом на мелодійність і ритмічну основу, а також використанням блюзових гармоній.
2. Напрям у джазі, що виник наприкінці 1950-х — на початку 1960-х років як відгалуження хард-бопу, в якому домінуючу роль набувають експресивна, «душевна» (від англ. «soul») манера гри та імпровізації, часто з використанням елементів афроамериканської духовної музики.